< altre storie >

Ein Rucksack voller Eindrücke

Polina sitzt am Ufer des Flusses und beobachtet das Wasser; Wie es fliesst, seine Farbe und plötzlich entdeckt das Mädchen, wie darauf ein kleines Boot aus Schwimmpapier auf sie zugetrieben wird. Sie greift danach, um es in ihren Rucksack zu packen und “schwups“ findet sie sich auf einem grossen Schiff wieder, einem alten Mittelmeerdampfer. Damit fährt Polina, um sich herum nur die Weite des Meeres, verliert ein bisschen das Zeitgefühl. Am Horizont erscheinen Berge einer Insel. Als der Anker ausgeworfen wird und die Passagiere von Bord gehen dürfen, entdeckt sie am Kiosk einen Spielzeug-Zug. Sie greift danach, für ihren Rucksack und “hoppla“ fährt sie schon mit einem Zug durch die Berge. Im Speisewagen des Zugs, der ihr etwas wie der Orient-Express vorkommt, entdeckt Polina auf der Speisekarte das Bild von einer Gondel, welche auf einen hohen, verschneiten Berg fährt. Als sie danach greift, um sie in den Rucksack zu packen, passiert es wieder: “tada“, Polina fährt in der alten, kleinen Gondel auf den grossen Gipfel. Oben angekommen, kauft sie am Souvenir-Stand die Holzfigur eines Skifahrers und “voilà“ fährt vom Berg hinunter. Ihre Haare wirbeln im Wind, sie hat rote Wangen. Doch was ist das? Am Ende der Piste steht ein Trampolin. Damit springt sie, samt Skischuhen, ins Wasser. 

Sie war alleine, abenteuerlich unterwegs, hat sich allen Herausforderungen gestellt und ist über sich hinaus gewachsen. Polina hatte keine Angst vor neuen Situationen, glaubte an sich und ihre Talente. Das dürfen wir uns in den Rucksack packen. 

 

 

Text in Ukrainisch:

Це була велика повноводна річка із прозорою водою – такою чистою, що можна побачити дно. Поліна сидить на березі, спостерігає за течією, аж раптом дівчинка помічає, що до неї пливе маленький кораблик. Вона хапає паперову знахідку, щоб покласти її до рюкзака. ...Хлусь! І раптом опиняється на великому кораблі, старовинному середземноморському пароплаві. 
Скільки часу минуло часу, ніхто не знає. Оточена морськими просторами, Поліна подорожує, трохи втрачаючи лік часу. На горизонті з'являються гори, острів. Пасажири зійшли на сушу, відтак, і Поліна залишила корабель. Вже на суші у кіоску із сувенірами вона знаходить іграшковий потяг. Хапає його до рук, намагається покласти до свого рюкзака і «бац!» - вже подорожує горами потягом. 
У вагоні-ресторані потяга, який трохи нагадує їй «Східний експрес», Поліна бачить у меню фотографію канатної дороги та кабінки, яка підіймається на високу, засніжену гору. Вона тягнеться до фото, щоб покласти його в рюкзак, і ось знову: «Тадаааам!». Тепер Поліна підіймається на вершину у старій маленькій кабінці. 
  Опинившись на вершині, вона купує в сувенірному кіоску дерев'яну фігурку лижника. І, звичайно! «Вуаля!» Поліна спускається з гори на лижах. Її волосся розвівається на вітрі, а щоки червоніють. Та попереду щось неймовірне! В кінці траси батут! Вона не зупиняється, стрибає і знову опиняється на березі повноводої річки. 
Здається, це був сон? Аж ні! На березі річки Поліна сидить ...у лижних черевиках.  
 Дівчинка подорожувала сама. Вона шукала пригод, зіштовхувалася з різними  викликами, вчилась і вдосконалювала себе. Поліна не боялася нових ситуацій, бо вірила в себе та свої таланти.

 

 

Luogo:
Museum Schloss Burgdorf, Burgdorf

Volontari* TaM:
Stefanie Blaser

su di noi:
Svitlana Prokopchuk und Steffi Blaser

Svitlana Prokopchuk (Projektteam zum Wesen der Dinge) und Steffi Blaser (TiMerin) haben diese schöne Geschichte für den Adventskalender verfasst.